Шевченківський вечір в Лісабоні.

Автор фотографій : Юрій Унгурян.

Шевченківський Вечір в Лісабоні.

  Березень завжди своїм приходом приносить радість пробудження природи і дарує нам знову нагоду прилучитися серцем і душею до вшанування одного з найяскравіших світочів українського народу Т. Г. Шевченка. Минають роки, одне століття приходить на зміну іншому, а слова великого Кобзаря живі. Вони бринять на струнах душі народу, не даючи забути нам, чиїх батьків ми діти. Пророчі Шевченкові думи будять народну свідомість і кожен раз з новою силою несуть нам ту невгасиму жагу свободи і волі.

  Цьогорічне святкування 193-ої річниці від Дня народження великого поета України пройшло велично та урочисто. Зал “Espaço Cultural da Loja do Municipe, Direcção Municipal de Cultura “ був справжньою українською світлицею. Заквітчаний у синьо-жовті барви, прикрашений вишиванками він уособлював ту квітучу і найкращу у світі землю, яка виколихала для світу невмирущого Героя-Шевченка.

  Відкрив літературно-музичний вечір “ Поклін тобі, Тарасе “ Надзвичайний і Уповноважений Посол України у Португалії Ростислав Троненко. У своєму слові про Шевченка пан Посол висловив свою пошану і любов великому поету, який все своє життя поклав на вівтар служіння народу України. Уна свято були запрошені представники Camera Municipal de Lisboa. У своєму виступі сен. Мануель Філю відзначив велику роль Шевченка у світовій поезії. Президент Спілки Українців в Португалії п. Марія Дец у своїй промові підкреслила, що немає України без Шевченка. І куди б тільки доля не занесла українців, вони завжди беруть в дорогу слова Кобзаря: “ Чужому поучайтесь і свого не цурайтесь“ . І саме це урочисте вшанування пам”яті Тараса було яскравим підтвердженням слів поета. Від “ Собору “ виступив п. Василь Остап”юк, який наголосив про велику роль Шевченкової літературної спадщини у становленні України, як самостійної і незалежної держави. У залі було багато гостей і запрошених, зокрема о. Давид, настоятель церкви Матері Божої з Назарету, що завжди сприяє проведенню таких свят.

  А на столі горіла свічка, своїм світлом опромінюючи постать поета, який у важкій задумі писав свої невмирущі думи і благав: <<....не проспіть Україну мою ! >>.

  Образ Шевченка майстерно виконав Михайло Бегуш. Вірш Шевченка “ Розрита могила “ у виконанні Василя Остапюка не залишив байдужим нікого з глядачів. На високому художньому рівні тріо Петрів подарувало глядачам інсценізацію містерії “ Три душі “ і “ Великий льох “. Декламував вірші і співав свої пісні талановитий ведучий радіо Віктор Зацепін. Ірина Петрів майстерним виконанням пісні “ Нащо мені чорні брови “ зірвала бурю аплодисментів в залі. Зал ніби завмер на мить, коли Наталя Говоркова читала Шевченкові твори на португальській мові. І кожен з присутніх шукав у цих словах свою Україну, хоч вони і звучали на португальській мові, та дух нескоримості і волі був живий і присутній в них.

   Продовжив програму вечора гурт “ Роксоланія “. “ Зоря моя вечірняя “, “ Стоїть явір над водою “, “ По діброві вітер віє “ на слова Т. Г. Шевченка звучали з новою силою. Окрилене і натхненне виконання найпопулярнішого гурту дарувало справжню насолоду. Свій власний вірш “ Тарасові “ прочитала Ольга Любенко. Інсценізація поеми “ Тополя “- перенесла глядачів у часи кріпаччини. Нещасне кохання, розпач і біль жіночого серця, така улюблена поетова тема постала ніби на яву, коли на сцену вийшли Іванна Пазин та Олена А дамова. Як спалах громовиці звучали в цей день слова безсмертного заповіту. Вони дійшли до нас крізь колючі вітри, а читали їх незборимі сини і доньки України. І не стерти їх ні бурям, ні часу.Коли усі разом, глядачі і аматори сцени, виконували “ Реве та стогне Дніпр широкий “, то здавалося можна було прочитати у тому одвічному поглядові Шевченка, який вдивлявся у кожного із присутніх з портрету, його пророчі слова: “ От де люди наша слава, слава України “.

   Закінчився вечір виконанням гімну України. Поклавши руку на серце, із сльозами на очах, та з великою гордістю за приналежність до великого народу, співала українська спільнота найвеличнішу пісню своєї волі, якої так прагнув і заповідав нам Шевченко. Спи спокійно, поете, в сімї вольній, новій, ми тебе не забудемо ніколи !.

Оксана Шевчук.