90 річниця з`явлення Діви Марії в Фатімі.
Вшанування річниці Паломниками всього світу.
13.05.2007р.

Вшанування 90-ї річниці Славетної

Богородичної з`яви у Фатімі.

   Особливим є цей 2007 рік не тільки для Португалії, а й для усього християнського світу.

 13 травня 1917 року, модерний світ отримав ще одне ствердження і доказ божественного життя, а також низку порад і звернень з небес через Матір Божу. Теологи Ватикану вважають, що з”явам Пречистої Діви Марії у Фатімі за унікальністю послань належить друге місце після приходу на Землю Спасителя нашого Ісуса Христа.

   Промайнуло 90 років з того спекотного дня. Ювілейні дати налаштовують кожного паломника якось особливо, із загостреним відчуттям чогось вагомого, потаємного, незбагненного. Стараннями УГКЦ Матері Божої з Назарету і ми українські прочани з Лісабону, здійснили автобусом, також своє паломництво до Фатіми на прощу, приїхавши надвечір, напередодні очікуваної неділі - у суботу. Швидко подолавши віддаль у 120 км, ми у Фатімі.  ....Боже мій, яке це видовище,

Признаюсь: такої чисельності паломників я ще не бачив. Звідусіль снують люди, легковики, автобуси. На кожному перехресті скупчення транспорту, розминутись ніяк. Весь люд прямує на площу перед базилікою. Виявляється, що до Фатіми ще за декілька днів прибули паломники і розбили свої намети, щоб в молитвах, в жертовному подвигу терпеливо чекати довгожданої неділі. Щільність була настільки високою, що пробитися до середини площі було практично не можливо. Безліч людей спали там прямо на площі де і стояли, передбачливо озброївшись складними стільцями, спальними мішками, парасольками тощо. Існувала велика зосередженність, панувала справді глибока молитовна атмосфера, бо кожен тут стояв з відкритим серцем і душею.

   О 21:00 вечора розпочалася загальна молитва на вервиці, почергово –різними мовами. Кожен із запаленою свічкою в руках промовляв до Богородиці. Пізніше, коли почався ритуал переміщення фігурки Матінки Божої з п”єдесталу на переносний постамент-ноші, запала зворушлива тиша. Аж ось вдарили акорди церковного органу і 4 голосний хор розпочав традиційну пісню “ Аве Марія “, яка луною понеслась площею та містом. Цей гімн прослави підхопила кількасот-тисячна армія паломників. Супровід, уквітчаної білими трояндами фігури Богородиці, ланцюгом розтягнувся по всій площі: почесна варта, 23 єпископи, кількасот священників, братства, парафіяльні процесії з різних країн, чини і згромадження з усього світу одностайно віддали шану Матері Життя. Почесне місце було надане і нам українцям. Жовто-блакитний стяг, церковні фани і хоругви прекрасно вписувались на фоні  багатолюдної площі, освітленої потужними ліхтарями і мереживом мерехтливих, наче зорепад, свічок. Здалеку ці  полум”яні вогники-краплини нагадували безліч нічних світлячків з брильянтовим блиском. А фотоспалахи ще й додавали екзотичності цьому величавому дійству.

   Напевне в такі моменти, Святий Дух поособливому починає діяти на душі людей, бо створюється атмосфера загальної відкритості до пізнання Божої любові, а через неї і любові та уваги до свого ближнього.

   Далеко за північ, по-закінченню богослужінь фігурка Матері Божої з почестями поверталася назад до каплички. І що за диво!? Легкі крапельки дощу почали зрошувати голови прочан, наче сходило благословення від вдячної нам Богородиці. І після закінчення процесії, ми поспішили на околицю Фатіми для подальших нічних, молитовних чувань.

   Вже неділя– друга година ночі. Ми зі свічками стоємо на Хресній дорозі, яку очолив о. Євген, парох УГКЦ у Фатімі. Виняткова зосередженість, при задума, майстерний дар слова священника, каяття і сльози жалю– чистили душу, переосмислювали пережите. І знову, вдруге, спіткало нас диво. Ідучи по Хресній дорозі наче кропилом покращував зрідка дощик. Душа відзивалась: “ Благословенна будь Богородице ! “...  І ось ми  в кінці Хресної дороги –на символічній “ Голгофі “. У каплиці первосвященника Стефана, ми відслужили молебінь до пресвятої Богородиці, аж до світанку. Після цього там же отець вділив усім нам тайну сповіді, а згодом запевнив, що здійснюючи цю прощу на святе місце і прийнявши участь у всіх богослужіннях та висповідавшись, після прийняття Святого Причастя ми отримуємо повний відпуст гріхів з життя за посередництвом Пречистої Діви Марії.

   Проведений час у молитвах і свіжість ранку додали нам бадьорого настрою. І раптом, повертаючись вже назад, ми побачили гурт людей і наш український прапор. О, яка радість,-це ж наші з України, туристична група зі Львова з маршрутом до святих місць Люрду, Риму, Фатіми. Весело, жваво обмінювались враженнями і запитаннями, ділилися новинами– яка приємна несподівана зустріч.

   Тим часом, зарання, весь люд, мов струмочки, стікався знову на площу перед базилікою, беручи участь в молитві на вервиці різними мовами у каплиці об”явлень, що передувала головній події– недільній Божественній Літургії, на честь 90– річчя першої з”яви Богородиці.

   Заговорили тривало потужні дзвони, залунала органна мелодія і почав співати професійний церковний хор Фатіми. Почався урочистий процесійний винос– похід фігурки Матері Божої у супроводі делегацій з 30 країн світу. В цей момент важко не усвідомити важливість цієї події. Перед престолом напис великими буквами “ Celebramos a misrecordia do Senhor ! “  Вся площа в молитві. Уважно, вдумливо віддає честь і славу Богові. Уста шепочуть слова– йде пряма розмова з Творцем. Пречиста з престолу, склавши долоні, вдивляється у кожне серце, приймає ту жертовну прощу від кожного, благословляє, хоче допомогти, підтримати, потішити. Вона бачить кожне сокрушенне серце. Пройшло немало часу, але особливо сьогодні, навічно будуть актуальні Її заклики і благання:

                                                           Моліться на вервиці !

                                                           Моліться за навернення грішників !

                                                           Моліться за душі в честилищі !

                                                           Моліться за священників !

                                                           Моліться за Росію !

   Ці слова набатом стукають у кожну душу, у кожне серце : - Не змарнуй своє життя !

   А коли закінчилася Божественна Літургія і відбулося повернення Богородиці в каплицю об”явлень, площа вкрилася неначе маревом білих голубів, що затріпотіли своїми крильцями,- це білими хусточками паломники прощалися зі своєю небесною Ненькою зі сльозами віри і надії, наспівуючи слова пісні– тріумфу: “ Осанна! Царице Португалії. Осанна ! Маріє, небесна Діво “ І тут в такій ейфорії людського духу і жалю просто неба відбулося втретє маленьке чудо: легкі краплини срібного дощу упали на голови, хоча навкруги ясніла голубінь неба. Так, це чергове благодатне благословення від Пречистої Діви Марії– усі відчули це і здивовані сприйняли серцем. Богородиця ніколи не забуває тих, які до неї прибігають. Вона щедро обдаровує своїх дітей.

   Щасливі, оновлені і чисті душею ми поверталися кожен по своїм домівкам, але загальним відчуттям дотику Божої любові.

Іван Онищук.