А на наших вечорницях, хто сумний- розвеселиться.

Тихий вечір. По-осінньому прохолодно. Роботу завершено, час відпочити. Сходиться богато гостей до українсьокої школи « Дивосвіт». Серед них  батьки, представники українського посольства, гості з України, а саме, Уповноважена з прав захисту людини пані Карпачова Ніна Іванівна, Президент Спілки Українців в Португалії пані Дец Марія, а також члени спілки Українців в Португалії, Віктор Зацепін і Алла Любімова, пані Людмила Хол з сім?єю. Сьогодні у школі св`ято, яке підготували вчителі і батьки – справжні українські вечорниці. Господиня і господар гостинно запрошують гостей до української світлиці.
Заходять гості до світлиці  із здивуванням переглядаються. Ой! Як гарно! Ой, хто це посприяв! Дивись, дивись і макітра з варенниками стоїть?! Ого! А подивись на столи, скільки всякої їди! І вишиті обруси, рушники, глиняний посуд. Хліб та сіль...
Проходьте! Ласкаво просимо, -чуємо як вчителі в українськиїх костюмах щиро запрошують усіх бажаючих. Це вперше у нашій школі вечір відпочинку для батьків і дітей. Знайомимось , жартуємо.
Розпочалося дійство. І ми всі поринули на рідну неньку Україну. Розхвилювалася господиня -немає господара. «А нащо того старого?» – заспокоює її сусідка, яка принесла їй останні сільські новини. Тут дівчата з піснями прийшли. І гурт розвеселив  усіх. Стасів Соломіки виконала  жартівливу пісню « Ой там на току на базарі» . Весело усім. От і господар  з базару вернувся. І троїсті музики довго не барилися, і пані Кася розказала про пригоди , які з нею сталися в Португалії. Ну а як без пісні « Із сиром пироги» . Час варенники їсти. Всі хто був присутній в залі спробували варенніків. А до варенників  і чарка би незашкодила. Вечір продовжується. Жарти , пісні, небелиці- гарні у нас вечорниці.
Гурт «Роксоланія» усіх веселить. Віктор Зацепін  також подарував пісню для всіх присутніх. Тут  не було ні вчителів, ні директорів, ні учнів- ми всі були одна велика Українська сім`я. За келихом вина бажали один одному терпіння у нашому емігрантському житті, поваги один до одного і найскорішого повернення на Україну.
Як хочеться донести нашим діточкам звичаї нашого українського народу, нашу культуру. Показати їм палкий вогонь, який горить у наших серцях, до нашої Батьківщини. Хтось танцює, хтось розмовляє, а хтось жартує. Всі ми одна велика родина, а мати наша – Україна !
Довго ще лунали пісні у нашій світлиці. Але найменших українців нічка взяла у свої обійли, і ми змушені були закінчувати свято.
Гості дякували організаторам цього вечора- відпочинку. Прощаючись із батьками, ми бачили у їхніх очас іскри радості і вдячності. «А коли ми зустрінемось наступного разу» - запитували нас. Скоро! Дуже скоро! Адже Святий Миколай вже пакує свої подарунки.

Педагогічний колектив школи « Дивосвіт »