Божого Благословення в Новому 2008 Році й Щасливого Різдва!
З молитвою о. Йоан Лубів, ЧСВВ

 

В яслах

         Народився Спаситель... і ось Вам знак: Ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах.

Прихід Божого Сина на землю – не мав тільки на меті вчинити доступність Бога людині, не мав лише на меті визволити людину з гріха і з наслідків, що походять від нього, але також мав за ціль – навчити дороги в житті, щоб йдучи нею, можна досягнути останній кінець – досягти щастя. Різні ілюзії, які людина зустрічає – є найбільшою перешкодою до спасіння. Віриться, що щастя є в зовнішніх добрах: вони називаються багатства, задоволення, слава. Звідси непіклування і залишення своєї долі, звідси божевільний біг в навдозгін будь-якого щастя, навіть, якщо набуття цього щастя є поза справедливістю і рівно ж приносить шкоду здоров’ю, тому що істинкт задоволення є сильнішим від власного збереження.
         Світ також пропонує два засоби, якими шкодить людству. Перший – є в показуванні деяких фальшивих задоволень, що притягують почуття, притемнюють розум. Другий полягає в тому, що турбує фальшивими страхами, даючи бачити бідність, біль, упокорення. Ці засоби є правдиве зло, яке потрібно усувати з усією силою. Це є стиль світу називати добром те, що правдивим добром не є, називати злом те, що не є злом. Було необхідно, щоб Господь починаючи від свого народження вчив людей. Ось чому бачимо його в яслах.
         Звичайно, що Божий Син міг з’явитись на цей світ в інший спосіб, в більш по-людськи гідний. Міг народитись в царстві між блиском золота, в палаці.  Дехто може сказати, якщо не хотів у такий спосіб, то міг постаратись, щоб його народження було в гарній хаті, яка мала б усі зручності, яких не бракує, навіть, бідним. Але ні, Він хоче народитись в стаєнці для овець і бути покладеним у ясла. Чому? Щоб кричати багатим: О Сини людські, докіль будете твердосерді? Чого любите пусте й шукаєте неправду? (псал. 4,3).  Ісус хоче втішити всіх бідних, всіх що позбавлені успіху, всіх нещасливих – народжується в стаєнці. Це робить так тому, щоб ствердити фактами свої слова, яких буде навчати: Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне. Святий Павло пише: Будучи багатим задля нас став убогим. Тому що не є речі цього світу, що дають щастя людському серцю, але тільки чесноти, що вивільняють й провадять до непроминаючих дібр неба.
         В ці дні прийдімо до вертепу, де є Спаситель і зробімо реформу наших думок. Багатства, славу і все інше Ісус Христос відкинув, навіть, більше – називає це диявольським. Знаємо, що коли диявол спокушав Ісуса, говорив, що вся слава є його. Звичайно, це є брехня, коли йдеться про посідання, але правда, коли йдеться про вживання і для диявола це є горе, мучення. Знаємо зі Святого Письма, що проклинаючи змія Господь сказав: За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого (Бут. 3, 14). Отже, змій не має жодного задоволення, але вічний біль отримує від чуттєвих речей, які розділяє своїм послідовникам.
         Ісус Христос відкинув славу, задоволення, багатства і вибрав, натомість, приниження, позбавлення необхідного і страждання; і всі що хочуть належати Йому мають поступити подібно, прийнявши святе Хрищення.
         Для світу який зростає не в Бога, який живе своїми ілюзіями можемо дати відповідь: Ісус є в яслах, будучи багатим – став убогим. В немічності Його народження ми стверджуємо свого Спасителя. Він є Посередником між Богом і людьми, Його ясла є катедра, з якої як безпомилковий Вчитель, показує людині дорогу життя.
         Ісус Христос є Спаситель всіх, але Його Спасіння стане потішаючим тільки в тих, хто співпрацює. Спасіння, яке приносить Христос є те, яке сповіщають ангели: на землі мир, в людях благовоління. Мир з Богом, якого кличемо Отче, мир в серці, яке прагне вічності, мир з ближніми –  дітьми, що покликані до вічності.
         Суттєва умова, щоб осягнути спасіння і мир, є те, щоб мати добру волю: мир на землі людям доброї волі. Звичайно, також ця добра воля є плодом ласки, що побуджує до зусилля з нашого боку.
         Таїнство Вифлеєму представляє нам Бога Спасителя, який є близький нам, дає себе в жертву, є наш вчитель. І тут постає запитання: яка співпраця буде з нашого боку, щоб прийняти спасіння?
         Перш за все: наближаймося до нього з любов’ю, бо в цій дитині є повнота Божої природи. Він став подібним до нас і вибрав терпіння, щоб відчути біль. І хіба ми можемо залишитись байдужими? Любімо Вифлеємське Дитя! – говорив бідний Франциск з Асижу. Повторюймо також і ми ці святі сова! Він є перший, що полюбив нас, бо став нашим Приятелем. Він прагне бути любленим і тому так народився. Роздумуймо в ці дні над цими словами зі Святого Письма: Хто не любить, той перебуває в смерті. Ці слова пише святий апостол Йоан – апостол милосердної любові. І, направду, мертве є серце, яке не має любові до Ісуса й до ближнього. Шукаймо за цією любов’ю, будьмо подібними до царів, які в пошуку й прямують за зіркою до Вифлеєму.
         Важливо також, щоб наша любов не звелась лише до емоцій, які не дають плодів на дорозі до Святості.
Наше спасіння є результатом Його сліз, Його страждань і Його крові.  Святий апостол Павло до спільноти християн пише такі слова: Будемо спадкоємцями Бога, співспадкоємцями Христа, якщо також страждатимемо з ним, аж поки не будемо прославлені з ним (Рим 8,17). Було б ілюзією думати, що вистачить страждань Христа й не потрібно наших. Ісус випереджує нас, бо є для нас взірцем і показує нам, якою дорогою маємо йти, щоб прийти до слави. Звідси випливає новий мотив, щоб щиро слідувати такою ж дорогою, яку Він вказав. Це є правда, що через багато страждань увійдемо в Царство Боже (Діяння 14,21).
         На закінчення послухаймо, чого вчить народжений Визволитель з високої катедри своїх ясел. Це, що гасить любов до Бога в наших серцях – є любов до світу і до його оманливих дібр (Рим 12,2). Не уподібнюймо себе до світу брехні, але роздумуймо над Святими Словами, яких вчить нас Божий Син. Це що не є вічне – є ніщо. Ми не є створені для проминаючих дібр, які не можуть дати вічної поживи для серця. Ми є створені для вічності і до цього спрямовуймо свої кроки, цим жиймо, цього прагнім. Задля цього народився Спаситель.
Завдяки дару віри в Його Милосердний прихід, маємо надію, що візьмемо участь у Його славі, коли знову прийде на землю, щоб судити живих і мертвих.

                                                                                                                          Амінь.