Запрошення

ЖИТИ... ВІРИТИ... ПАМ’ЯТАТИ...

     Листопад – місяць, який починається поминанням померлих. А для України листопад наближає чергову річницю Голодомору. Подію, про яку довго боялися говорити, потім пошепки розмовляли і, лише в 2005 році Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 1644/2005 «Про відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій».
Спілка Українців у Португалії та Посольство України в Португалії відразу почали діяти активно: урочиста хода містом, документальна виставка і демонстрація фільмів про Голодомор, панахида за душами жертв геноциду, акція «Запали свічку». Цьогоріч, в 75-і роковини, до цих акцій приєднуються осередки Спілки Українців.
В неділю 21 жовтня відбулось урочисте відкриття виставки «GOLODOMOR (FOME) na Ucrania 1932-1933» в місті Аґеда. Галерея муніципалітету радо прийняла гостей (більше 70 осіб) – людей різних національностей з однаковим бажанням: дізнатися більше про трагічну сторінку історії України.
Заступник мера міста Аґеда з культури Елса Корґа відмітила, що бачить багато знайомих облич і надіється на подальшу співпрацю з українською громадою, і, хоча, нагодою цієї зустрічі є сумна подія, вона рада, що це об’єднало нас знову (як і чемпіонат з футболу Євро-2004).
Державний Гімн України зворушив душі присутніх, і в очах заблистіли зрадливі сльозинки. Урочисту частину продовжив консул України в місті Порто Володимир Красільчук, який висловив слова вдячності міській владі та осередку Спілки Українців Аґеди за організацію виставки. Пояснюючи трагічні події 1932-1933 років, підкреслив усю важливість для України визнання Голодомору як геноциду проти народу.
Після виступів присутні знайомилися з документами виставки, переглядали фільм-хроніку, відразу в залі обговорювали побачене і почуте. Але все відбувалося тихо, здавалося, що чути потріскування воску палаючих свічок, які символізували душі тих, що помирали з голоду в самотності.
Так, в кожного з нас є своя думка з приводу історичних сторінок України. Готуючи цю виставку, чула різне: «такі заходи завадять нам отримати громадянство Португалії»; «тепер португальці зрозуміють, чому ми тут»; «нащо їм тут наша історія»; «ця виставка буде спрямована проти Росії»... На щастя, переважає  думка доцільності ознайомлення Португалії з нашою історією. Звичайно, приємніше демонструвати найкраще. Але сьогодні Україна показує правдиву історію, яка має право на існування. Вже немає на карті держави, яка своєю владою нищила народи, але є документи і людська пам’ять, що береже і вшановує жертви Голодомору.

                                                             <р>2007р.